Великожитинська Свято- Михайлівська церква Московського патріархату - священник Дужик Ростислав В’ячеславович
У 1767 році у селі побудовано церкву святого Архістратига Михайла. На даний час це добре збережений деревяний храм із трьома рівновисокими зрубами , середній зруб ширший замість однієї бані – три; восьмирик над середнім зрубом набагато нижчий ,абриз бань крутіший , більш напружений. У руслі волинської традиції ми тут зустрічаємося із типовим у цілому , а разом з тим індивідуальним і самобутнім творінням. Подібних побудов немало , але таке , як тут – єдина.
У церкві зберігалися цінні стародруки , копії метричних книг з 1810 року. На кінці ХІХ ст.Великий Житин має 88 дворів , 706 прихожан , з них 40 римокатоликів.
Йшли роки. Змінювалися у церкві священники. Та найбільшу згадку про себе залишили батько та син Ненаткевичі – отець Михайло Федорович та Олексій Михайлович. Митрофорний Протоієрей Олексій Михайлович Ненаткевич народився 20 травня 1893 року в с. ЖорнищеДубенського повіту на Волині в родині священника.Батько О.Михайло Федорович і мати Олександра Олександрівна мали восьмеро дітей : п’ятеро хлопців і троє дівчат Олексій Михайлович був третьою дитиною.
У березні 1902 року родина переїжджає до с. Великий Житин на парафію Свято – Михайлівської церкви і Свято – Дмитріївської села Городище.
Олексій Михайлович закінчив початкову школу в смт. Клевань . У 1915 році закінчив Волинську Духовну Семінарію в м. Житомирі за першим розрядом і в тому ж році почав навчатися в Київській Духовній Академії.
У 1919 році вийшов з четвертого курсу Академії у зв’язку з її закриттям. У 1920 році Олексій Михайлович одружується з Тетяною Іванівною Бичківською народженою 5 січня 1898 року у родині священника. Тетяна Іванівна закінчила братську школу в м. Острозі.
15 липня 1920 року О.Олексій був висвячений на священика єпископом Вадимом у м. Володимирі Волинському, з 25 квітня 1922 року архієпископ Діонісій призначив О.Олексія благочинним Олександрійського повіту.
У родині О.Олексія було двоє дітей : дочка Ірина , народжена 28 лютого 1921 року, та син Микола , 30 серпня 1926 року народження. У 1941 році О.Олексій був нагороджений найвищою священичою нагородою – митрою, яку вручив архієпископ Олексій Кременецький. 30 січня 1947 року О.Олексій помер і похований поряд з могилою батька О.Михайла на цвинтарі біля церкви. Добра пам'ять про отців Ненаткевичів залишилася у жителів села.
Згадує Феодосій Карп’юк , 1920 року народження : ,, Я п м’ятаю отця Олексія з тих пір, коли я малим хлопчиком , був послушником у церкві с .В . Житин.
Це був дійсно духовний наставник. Здавалося, що ті проповіді які , він виголошував , йшли від самого серця святого отця. Я дуже любив слухати ці проповіді про християнську любов та терпливість. І в своєму подальшому житті я старався сповідувати Божі заповіді , які запали мені в душу ще з дитинства.
Отець Олексій був чесним і благородним. Однаково з любов’ю і повагою ставився до дітей і дорослих , до багатих і до бідних. В житті я зустрічав багатьох священників , але такого самовідданого служіння Богові бачив не багато. Він не обминав найбіднішої оселі , коли на Водохреща ходив святити хати парафіян. Та , на жаль ,невблаганна хвороба вирвала його з нашого життя. Але ми надіємося , що і там ,на небі він молиться перед Богом за наш стражденний народ. Його завжди пам’ятатимуть у рідному селі , а також у тих краях , куди занесла доля наших сільчан. Нехай буде благословенна пам'ять про нашого дорогого земляка – отця Олексія.